Білан Св.І.

Білан Світлана Іванівна - учитель суспільних дисциплін вищої категорії, учитель - методист КЗ "Верхньотерсянська ЗОШ І-ІІІ ступенів" Гуляйпільської районної ради Запорізької області.

Усвідомлюючи роль мислення для людини, зацікавилась проблемою розвитку і формування історичного мислення учнівської молоді. Специфіка історичного мислення учнівської молоді полягає в тому, що воно здійснюється в рамках змісту історичної освіти, в умовах педагогічного процесу та його закономірностей. Історичне мислення учнівської молоді зазнає впливу суспільства та його членів, це ускладнює процес впливу на його розвиток.

Категорія дітей, які особливо проявляють цікавість до історії вимагають особливої уваги.

В основу гуманістичних принципів роботи із здібними і обдарованими дітьми покладено такі філософські ідеї:

1. З позицій філософської методології людина постає як ціліснаєдність природного і суспільного, об'єктивного і суб'єктивного,внутрішнього і духовного начал, в якій усі визначені сторони взаємодіївиступають необхідними моментами. Зважаючи на це, і процес формування особистості має відбуватися цілісно. Саме томуметодологічного значення набувають такі принципи, як єдністьісторичного та індивідуального (особистісного) розвитку, загального йособливого, природного та соціального.2. Важливим уроботі з означеної категорією дітей є розуміння філософських категорій можливості й дійсності, оскільки природнізадатки особистості до виконання певного виду діяльності постають як потенційні можливості особистості, що набувають свого розвитку і реалізуються у дійсність за певних умов. Можливості можуть і не реалізуватися, якщо не буде створено відповідних умов. Розвиток же певних задатків і здібностей викликає до життя, стимулює розвитокздібностей нового рівня, що дозволяє особистості продовжувати свій розвиток до необмеженого рівня.

2. Важливо в роботі використовувати досягнення наук, які вивчають процеси формування, розвитку, виховання та навчання різних категорій дітей, тобто інтегрований підхід.

Згідно цього підходу у суспільстві існує певна самоорганізація творчості, яка визначає потребу суспільства і створює соціальні ніші для людей різного рівня творчості. Елементи творчості містяться в будь-якій людській діяльності і дозволяють людині легше оволодівати новими видами діяльності шляхом переносу творчих стратегій. При цьому накопичується творчий потенціал, готовий розкритися при створеннісуспільних умов для цього.


Філософські ідеї стали основою загальних гуманістичних принципів педагогічного процесу. Загальні закономірності гуманістичного виховання обумовлюють принципи виховного процесу (принципи виховання). Нагадаємо, що принципи (лат. principium - першооснова) - це основні вимоги до діяльності педагога, вихідні положення, якими керується вихователь у побудові виховного процесу: визначенні його змісту, форм організації спільної діяльності, методів, засобів тощо. Найголовнішими принципами гуманістичного виховання учня є:


3. Принцип безперервного загального розвитку особистості. Цей принцип є провідним, тому що всі інші принципи, в основі яких лежить закономірність - орієнтація на розвиток особистості, - підпорядковується йому, забезпечуючи внутрішні і зовнішні умови його реалізації. Виховання реалізує гармонійний розвиток особистості, якщо воно зорієнтоване на "зону найближчого розвитку" (Л.С.Виготський). Така орієнтація вимагає постановки завдань виховання, які забезпечують об'єктивно необхідні базові якості для розвитку особистості у певному віковому періоді.

4. Принцип культуровідповідності виховання. Принцип визначає відношення між вихованням і культурою як середовищем, у якому виховується учень, а також відношення між вихованням і учнем як людиною культури. Це означає, що культурне ядро змісту виховання повинні складати загальнолюдські, загальнонаціональні і регіональні цінності культури, а ставлення до учня має визначатися, виходячи із розуміння його як вільної, цілісної особистості, здатної до самостійного вибору цінностей, самовизначення у світі культури і самореалізації своїх творчих задатків і здібностей. Принцип вимагає органічного зв'язку виховання з пріоритетними напрямами культури: демократичної, яка передбачає розуміння нових стосунків у системі «людина-суспільство-держава», правової, політичної, економічної, трудової, інтелектуальної, духовної, естетичної, екологічної, фізичної, культури сімейних стосунків, життєвого самовизначення. Саме в такому виховному середовищі повинен здійснюватися розвиток учня, набуття ним досвіду культуровідповідної поведінки.


3. Принцип включення особистості в діяльність вимагає реального включення вихованця у діяльність. Ефективне оволодіння загальнолюдськими, загальнонаціональними і регіональними цінностями культури здійснюється шляхом організації різноманітної продуктивної діяльності, значущої для особистості, у якій кожен вихованець може реалізувати себе як неповторна особистість.


4. Принцип природовідповідності виховання. У його основі лежить врахування багатогранної природи дитини: анатомо-фізіологічних, психологічних, вікових, генетичних, національних, регіональних та інших особливостей. Часткове врахування цих особливостей або нехтування ними призводить до загублених талантів, недорозвинених задатків і здібностей, загальмованих психічних процесів. Реалізація принципу вимагає врахування цілісної природи дитини.


5. Принцип індивідуально-особистісного виховання. Принцип означає визнання кожного вихованця активним суб'єктом виховного процесу. Відповідно до цього принципу закони духовного і фізичного розвитку, процеси, зміни, які відбуваються у внутрішньому світі дитини, слугують головними орієнтирами у виховній діяльності. Усебічне вивчення дитини виступає необхідною умовою успішності виховання, а її саморозвиток - найвищим показником його ефективності. Індивідуально-особистісне виховання виходить з того, що кожна особистість унікальна і головним завданням виховної роботи є формування її індивідуальності, створення умов для розвитку творчого потенціалу. Індивідуальність інтегрує всі соціально цінні властивості особистості, надає їй цілісності. її становлення передбачає творчий пошук варіантів виховання, адекватних її можливостям і особливостям. Пошук шляхів реалізації цього принципу дозволяє подолати ставлення до учня як "гвинтика" виховної системи, підвищити його активність як суб'єкта виховного процесу, розширити межі життєтворчості, самовизначення особистості.


6. Принцип ціннісно-смислової спрямованості виховання.

Принцип спрямований на створення умов для здобуття кожним вихованцем смислу своєї життєдіяльності. Особистісні смисли, за О.М.Леонтьєвим, виражають пристрасність індивідуальної свідомості, її особливу суб'єктність. Саме ці принципиє є важливими для розвитку історичного мислення у роботі з обдарованими і здібними дітьми.